Про що б хотів сказати соняшник сонцю
На квітучому лузі росла одна рослинка. Була вона непримітна, непоказна і
т1му ніхто не хотів з нею товаришувати. Поруч було безліч квітів, але жодна не
хотіла звертати увагу не невеличку непримітну рослину. Всі вважали її негарною.
В один чудовий літній день була рослинка дуже сумна. Це був її день
народження, а ніхто навіть не привітав рослинку. Підняла вона очі і
замилувалася вона Сонечком.
- «Якби я була хоч трішки схожа на тебе. Тебе всі люблять, всі до тебе
приязні», - сказала рослинка.
Сонечко почуло її і лагідно доторкнулося до неї промінчиком. І – диво…
Рослинка стала рости. Виросла вона вище всіх квітів. Хотіла рослинка подякувати
Сонечку, та не встигла – вже настав вечір. А ввечері Сонечко лягало спати.
А вранці квіти не повірили своїм очам, бо на місці маленької,
непомітної рослинки стояла неймовірна
сонячна квітка.
- Хто ти? – запитала у неї Троянда.
- Не знаю. У мене немає імені. – відповіла квітка.
- Я назву тебе – Соняшник, бо ти дуже схожа на Сонечко. – відказала
Троянда.
Рослинка зніяковіла. Потім підняла очі до Сонечка і сказала: «Дякую!»
Сонечко ніжно посміхнулося і відповіло рослинці:
-
Будь ласка, Соняшнику! Чи будеш
ти зі мною дружити?
-
Це моя найзаповітніша мрія – мати
друга. – відповів Соняшник.
Відтоді з самого ранку і до самого вечора проводили вони за розмовами.
Соняшник завжди уважно слухав Сонечко і повертав за ним свою голівку, щоб
нічого не проґавити.
Ось так і закінчується казка про Сонечко і чудову сонячну квітку – Соняшник
Немає коментарів:
Дописати коментар