«Троянда і сонечко» (казка учениці 2-А класу Коваленко Софії)

Казка «Троянда і сонечко»

  

Осіннє сонечко світило яскраво, але його проміння вже було пронизливо холодним. Кінець осені, а квіти ще стоять на вкритих снігом клумбах. Ця вишукана краса, що даремно гинее серед байдужості і холоду, сповнює мою душу сумними думками.

   Одна із квітів – вишукана квітка троянда. Це рослина з ніжними оксамитовими пелюстками, з тонким ніжним ароматом. Поряд з красою квітки троянди – гілки з гострими колючками, які ніби захищають квітку.

    Троянда запитала:

- Сонечко, чому ти перестало зігрівати мене своїми промінчиками так, як раніше?

   Сонечко відповіло:

- Наближається зима , і я задрімаю. Але навесні прокинуся і буду знову зігрівати всіх своїм промінням.