Інформація для колег

"Знайти шлях до серця кожної дитини..."  (За В.О. СУхомлинським)   

Перехід загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання, а початкової школи - на чотирирічний, починаючи з 6-річного віку, а також реформування змісту шкільної освіти ставить перед педагогічною наукою і практикою нові завдання що­до навчання і виховання мол

одших школярів, зокре­ма перехід на особистісно орієнтовану систему нав­чання, одним із компонентів якої є індивідуалізація навчально-виховного процесу.

     Причиною появи невстигаючих учнів у початко­вих класах В.О.Сухомлинський вважав відсутність індивідуального підходу до них у сфері розумової праці. Він звертав увагу на те, що немає абстрактно­го учня, до якого можна було б механічно застосува­ти всі закономірності навчання і виховання. Учні не­однакові: один сприймає і запам'ятовує швидше, довго зберігає в пам'яті, інший - сприймає матеріал дуже повільно, пам'ять зберігає знання недовго. "Уміння правильно визначити, на що здатний кожен учень у даний момент, як розвивати його розумові здібності надалі — це надзвичайно важлива складова педагогічної  мудрості   ".  Завдання педагога, зауважує В.О.Сухомлинський, полягає в тому, щоб знайти шлях, яким дитина має підійти до рівня,  визначеного навчальною програмою. Майстерність навчання і виховання полягає в розкритті сил і можливостей кожної дитини, в умінні дати відчути їй радість успіху в розумовій праці. Немає якихось єдиних для всіх школярів пере­думов успіхів у навчанні. І саме поняття успіху у навчанні  -  дуже відносне: в одного показником успіхів є "п'ятірка", для іншого і "трійка" — то велике досяг­нення. "А це означає. - пише В.О.Сухомлинський, - що в навчанні має бути індивідуалізація - і в змісті розумової праці (в характері завдань), і в часі. Досвід­чений педагог дає одному учневі дві, три, а то й чотири задачі на урок, іншому ж - тільки одну. Один одержує складнішу задачу, інший - простішу. Один виконує творчу письмову роботу з мови, наприклад, пише твір, інший працює над текстом літературного
твору".

   

     П е р ш а група - це найбільш підготов­лені діти. Вони легко розв'язують задачі без будь-якої допомоги. Для учнів цієї групи вчитель добирає ще задачі, що виходять за межі програми, нерідко такі, щоб учень не міг розв'язати їх самостійно, а тільки при незначній допомозі, натяку вчителя.

Друга група - це учні, які відмінно виконують завдання завдяки своїй працьовитості, посидючості, старанності й наполегливості.

До третьої групи належать учні, які справля­ються без допомоги із задачами середньої складнос­ті, проте складні задачі не завжди можуть розв'язати.

Учні четвертої групи повільно осмислюють і розв'язують задачу, і тому вони можуть у 2-3 рази менше завдань виконати протягом уроку, ніж учні попередніх груп.

До п'ятої групи входять учні, які взагалі не мо­жуть розв'язати  задачі  середньої складності. Для таких дітей учителі добирають спеціальні задачі, розраховані хоча б на незначний успіх.

Ці групи учнів мають динамічний характер.

В.О.Сухомлинський у своїй педагогічній діяль­ності звертав особливу увагу на роботу із слабовстигаючими учнями. "Щоразу, коли створювалися спри­ятливі умови для розв'язання задач, що є, так би мовити, вправами для мозку, я тримав поблизу себе дітей, які повільно мислять, погано запам'ятовують. Доводилося придумувати різні задачі-загадки, задачі-жарти...". Для розв'язання задач діти використо­вували малюнок або створювали схематичні моделі предметів, про які йшлося в умові задачі. Розв'язу­вання задач перетворилося на своєрідне змагання в наполегливості, працьовитості. Дітям добирали різні за складністю задачі, щоб кожен із них міг досягти успіхів у навчанні.

Причину труднощів дітей у розумовій праці вій вбачав у тому, що вони не навчилися думати, навко­лишній світ не став для них джерелом думки. Щоб у класі не було жодного невстигаючого з математики, потрібно вже з раннього дитинства здійснювати "по­дорожі" в природу, які стануть справжньою школою розумової праці. Такою для учнів Василя Олександро­вича була "школа під голубим небом", в якій діти, слу­хаючи природу, вчилися мислити, фантазувати, тво­рити. Із своєї педагогічної практики він наводить такий випадок. Петрик довго не міг зрозуміти задачі, Василь Олександрович не поспішав із поясненням, він вів дітей у природу, вчив знову і знову спостеріга­ти, зіставляти речі, явища, звертав увагу Петрика на ті явища навколишнього світу, які формують уявлення про величину, число, добивався, щоб дитина зрозумі­ла числові залежності. І одного разу, коли діти сидіти в курені на баштані і спостерігали за машинами, що час від часу відходили від комбайна, Петрик зумів ви­явити закономірність: якби до заготівельного пункту дорога була довша, то більше машин було б в дорозі.

Проте, навчаючись у 3 класі, Петрик ще не розв'язав самостійно жодної задачі. І це особливо не­покоїло В.О.Сухомлинського. Він прагнув, щоб діти, яким важко дається перехід від конкретного до абс­трактного мислення, і насамперед такі, як Петрик, якомога більше вправлялися у розв'язуванні прикла­дів на додавання, віднімання, множення, ділення.

І ось настав день, коли Петрик цілком самостійно розв'язав задачу. У хлопчика від радості загорілися очі. І хоч пояснення було плутане, та, нарешті, від­крилося те, що досі було вкрите мороком.

Цей випадок свідчить про те, - що ніколи не можна поспішати з остаточними і категоричними висновками, що в дитини нічого не вийде.

В.О.Сухомлинський, говорячи про причини від­ставання учнів, вказував на необхідність на кожному етапі пронесу засвоєння знань працювати із слабши­ми учнями. "Під час першого вивчення матеріалу надзвичайно важливо бачити самостійну роботу "важких" школярів - тих, хто повільно мислить, по­вільно міркує, кому для осмислення суті матеріалу необхідно порівняно більше і фактів, і часу (нерідко і факти для осмислення їм треба давати не ті, що ос­новній масі школярів)". До кожного із слабших учнів потрібно підійти, кожному запропонувати тільки для нього призначене завдання.

Піл час першого вивчення матеріалу не можна допускати, щоб учень, якому важко дається навчання, тільки слухав відповіді учнів, списував з дошки, а потрібно змусити його працювати самостійно, досягати на  кожному уроці хоча б незначного успіху.

В.О.Сухомлинський вважав, що необхідний  етап спеціального осмислення нового матеріалу для слабо встигаючих учнів, на якому треба зосередити увагу на тих моментах навчального матеріалу, які є основою знань.