«Про що б хотів сказати Соняшник Сонцю»
Був теплий літній ранок. Молодий
Соняшник підняв свою золоту голівку вгору і зустрівся поглядом із кимось, хто
йому приємно посміхався.
-
Ти хто? – запитав він.
-
Я – Сонечко. Дарую всім тепло, світло і радість. А хто ти, я знаю.
-
Звідки тобі відомо, як мене звати? – здивувався Соняшник.
-
Я живу високо в небі. Все бачу і все знаю. Ти будеш прокидатися зранку і
повертати свою голівку до мене. А я тобі радо посміхатимусь. – відповіло
Сонечко.
-
Через те, що я постійно буду на тебе дивитися, моє ім’я схоже на твоє?
-
Так, ми з тобою два сонячних братика . Тільки я – на небі, а ти – на
землі.
Отак і є: кожного літа золотий Соняшник шукає на небі свого золотого
братика Сонечка і проводжає його своїм поглядом від самого ранку аж до вечора,
поки Сонечко спатки не ляже за високу гору.
Немає коментарів:
Дописати коментар