Здоров'язберігаюча компетентність

В.О.Сухомлинський неодноразово підкреслював: "Я не боюся ще й ще раз повторити: турбота про здоров'я — це найважливіша праця вихователя. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, світогляд, розумовий розвиток, міцність знань, віра в свої сили".

Турботу виклика

є різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, знижен­ня рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої. Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров'я дітей, формування позитивної мотивації на здо­ровий спосіб життя в учителів, учнів та їхніх батьків.

Стає очевидною потреба зміни ставлення до здоров'я дитини в системі освіти. Сьогодні урок, як основна форма організації навчально-виховного процесу, вже не вважа­ється сучасним, хоча б він і вирізнявся всім різноманіттям найсучасніших засобів та педагогічних прийомів, якщо у дитини під час його проведення погіршується здоров'я.

Мета сучасної школи — підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров'язбережувальної педагогіки.

Здоров'язбережувальна педагогіка, з одного боку, має сформувати в учнів спеціальні знання, уміння та навички збереження і зміцнення свого здоров'я, створення індиві­дуального здорового способу життя, а з іншого — передба­чати в педагогічних технологіях можливості здійснення самостійних спроб удосконалення себе, свого тіла, психіки, емоцій, працювати над розвитком своїх комунікативних здібностей, виховувати гуманне ставлення до світу, до оточення, до самого себе.

Мета всіх здоров'язбережувальних освітніх технологій — сформувати в учнів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити використовувати отримані знання в повсякденному житті.

Мета предмета «Основи здоров'я» — формування компетентності зі збере­ження здоров'я учнів на основі засвоєння ними знань про здоров'я та безпеку, практичних навичок здорового способу життя і безпечної поведінки, сприяння їхньому фізичному, психічному, соціальному і духовному розвитку і, завдя­ки цьому, — утвердження ціннісного ставлення самих школярів до життя і здоров'я.

Головними завданнями предмета є:

❖  формування в учнів знань про здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечну по­ведінку, взаємозв'язок організму людини із природним, техногенним і соці­альним оточенням;

❖  розвиток в учнів мотивації дбайливого ставлення до власного здоров'я, удоско­налення фізичних, соціальних, психічних і духовних його чинників;

❖  виховання в учнів потреби у здоров'ї, що є важливою життєвою цінністю, сві­домого прагнення до ведення здорового способу життя;

❖  розвиток умінь самостійно приймати рішення щодо власних вчинків;

❖  набуття учнями власного досвіду зі збереження здоров'я з урахуванням фізич­ного стану;

❖  розгортання у повсякденному житті практичної діяльності задля збереження власного здоров'я та здоров'я інших людей.

Змістову основу предмета становлять такі базові поняття: здоров'я, здоровий спосіб життя, безпечна поведінка, здоров'язбережувальна компетентність, здоров'язбережувальні компетенції (життєві і спеціальні навички).

Здоров'я розглядається як:

❖стан загального фізичного, психологічного та соціального благополуччя, а не лише брак хвороб і фізичних вад (ВООЗ).

❖процес формування, збереження, зміцнення, відновлення фізичної, соціальної, психічної та духовної його складових.

Здоровий спосіб життя — спосіб життєдіяльності людини, метою якого є фор­мування, збереження і зміцнення здоров'я.

Безпечна поведінка - поведінка людини, яка не загрожує  її життю і здоров'ю та безпеці інших людей.

Компетентність щодо збереження здоров'я — це здатність учня застосовувати всі належні компетенції в конкретних життєвих або навчальних умовах та обста­винах на користь збереження, зміцнення і формування здоров'я.

Здоров'язбережувальні компетенції — це суспільно визнаний рівень знань, умінь, навичок, ставлень, які сприяють здоров'ю у всіх сферах життєдіяльності людини.

Особливість методики проведення уроків у початковій школі полягає в тому, що оволодіння комплексом компетенцій зі збереження здоров'я потребує багато­разового вправляння, насамперед у процесі групової взаємодії. Тому необхідна ор­ганізація практичної, ігрової, індивідуальної та колективної діяльності учнів, що базується на взаємодії вчителя з учнями і учнів між собою. Такий підхід отримав назву «освіта на основі набуття життєвих навичок» (ООЖН) і характеризується  застосуванням інтерактивних методів навчання, що забезпечує ефективне засво­єння учнями належного матеріалу і відпрацювання ними поведінкових навичок.

Особливістю структури уроків з основ здоров'я має бути гнучкість, органічне поєднання навчально-пізнавальної та оздоровчо-рухової діяльності учнів, діалог та групова співпраця різних видів. Особливого значення для формування в учнів здорового способу життя та безпечної поведінки має емоційність і доступність на­вчального матеріалу, його унаочнення. Практичні роботи, зазначені у програмі, виконуються учнями в діяльнісній формі під час опрацювання відповідної теми для досягнення мети уроку або вдома з батьками.

Учителі-початківці нашої школи формування практичних умінь здійснюють у такій послідовності:

ü демонстрування дії в нерозривній єдності зі словесним коментуванням, спрямованим на свідоме оволодіння нею;

ü вправляння учнів виконувати дію з опорою на пам'ятки;

ü виконання дії учнями без підтримки;

ü виконання дії в змінених умовах.

У такий спосіб педагоги формують в учнів уміння:

•    дотримуватися правил особистої гігієни, розпо­рядку дня, режиму харчування, праці і відпочинку як важливої умови зміцнення здоров'я, запобігання зах­ворюванням;

•  дотримуватися правил безпечної поведінки в різ­них ситуаціях;

•     надавати само- і взаємодопомогу та інші. Відпрацювання алгоритму дій доцільно здійсню­вати в процесі ігрової діяльності.

Одним із ефективних способів формування прак­тичних умінь і навичок є рольові ігри. Вчителі-експериментатори переконані, що рольова гра пробуджує та формує в дітей зацікавленість до навчання; викли­кає в них установку на роботу; створює атмосферу позитивного настрою до пошукової діяльності; спри­яє усвідомленню моральної цінності учіння і праці, доброти і співпереживання.

Зважаючи на це, вони залучають до рольових ігор усіх учнів класу. Кожний має можливість почергово зіграти роль регулювальника, пішохода, пасажира, лікаря або рятувальника; висловити власну думку, прийняти необхідне рішення.